„Ja też jestem Ukraińcem…”15 rocznica śmierci profesora Nowoselskiego

W poniedziałek, 21 lutego 2011 roku, profesor Jerzy Nowosielski (od 1976 roku profesor Akademii Sztuk Pięknych im. Jana Matejki) zmarł w Krakowie – artysta, malarz, grafik, scenograf, teoretyk sztuki i teolog, którego twórczość fascynuje i gromadzi szerokie grono fanów (i naśladowców) na całym świecie.

Dla naszego Kościoła w Polsce (UGKK) profesor jest znany przede wszystkim jako malarz ikon i projektant ikonostasów (a także jednej cerkwi).

Dziś, w 15. rocznicę śmierci Jerzego Nowosielskiego, wspominamy jego ukończone monumentalne projekty, ikony i inne dzieła, które znajdują się w kościołach greckokatolickich na terenie Polski. Jego prace to:

• Górowo Iławeckie – ikonostas i polichromia cerkwi Podwyższenia Krzyża Świętego;

• Węgorzewo – ikony namiestne i Mandylion w monasterze Ojców Bazylianów;

• Ostre Bardo – ikona Spotkanie Melchizedeha z Abrahamem w ołtarzu kościoła Narodzenia Najświętszej Maryi Panny;

• Wrocław – ikonostas, ikony, chorągwie, dalmatyki w Katedrze Podwyższenia Krzyża Świętego Eparchii Wrocławsko-koszalińskiej;

• Biały Bór – cerkiew Narodzenia Najświętszej Maryi Panny – projekt świątyni, ikonostas, polichromie;

• Kraków – ikonostas i ikony w bocznej kaplicy cerkwi Podwyższenia Krzyża Świętego;

• Lublin – ikonostas kaplicy seminaryjnej w Metropolitalnym Greckokatolickim Seminarium Teologicznym.

Profesor Jerzy Nowosielski został pochowany na cmentarzu Rakowickim w Krakowie. Nad mogiłą artysty, w dniu pogrzebu, 27 lutego 2011 roku, proboszcz Białego Boru, ks. Piotr Baran, wspominając artystyczne dziedzictwo zmarłego – cerkiew w Białym Borze – powiedział między innymi: „Pojawiła się świetlista brama do tego, co niewidzialne – ikona serca, która na otwartej przestrzeni jako samotna, unikalna ukazuje kompletny i piękny ikonostas wszechświata…”

* * *

CYTAT:

„Wokół narodowości Jerzego Nowosielskiego narosło wiele mitów i nieporozumień. Tak w rzeczywistości niewiele osób wiedziało o jego korzeniach i rodzinie. Sam nie ułatwiał sprawy, nie czując potrzeby jednoznacznych deklaracji. (…)A jednak pod koniec życia starszy malarz modlił się (i liczył) po ukraińsku. W Wielkanoc witał gości rytualnym «Христос Воскрес»!, w Boże Narodzenie śpiewał „Бог Предвічний„ i inne ukraińskie kolędy.

Doskonale pamiętał swój ojczysty język i lubił powtarzać: „Jestem też Ukraińcem.” To nie dziwi — im starszy człowiek, tym mniejszą władzę mają nad nim okoliczności, którym podlega w tym okresie życia, gdy walczy o swoje miejsce, a tym silniej reaguje dusza.”

Krystyna Czerni, biografka Jerzego Nowosielskiego

(gazeta „Ukraiński Tydzień”, 19 lipca 2011)

– o pracach prof. Jerzego Nowosielskiego w Olsztyńsko-Gdańskiej Eparchii UGKK można odnaleźć informacje:

tekst i foto (bt)

* * *

«Я тоже українець…».

15-а річниця від упокоєння професора Новосільського

У понеділок 21 лютого 2011 року в Кракові упокоївся професор Юрій Новосільський (від 1976 р. був професором Академії Мистецтв ім. Яна Матейки) – художник, іконописець, графік, сценограф, теоретик і теолог мистецтва, творчість якого захоплює й збирає щораз-то громадніше коло шанувальників у цілому світі.

Для нашої Церкви в Польщі (УГКЦ) професор відомий передусім як іконописець і дизайнер іконостасів (а також одного храму).

Сьогодні, у 15-у річницю упокоєння Юрія Новосільського, ми згадуємо про його зреалізовані монументальні проєкти, ікони й інші твори, які знаходяться в греко-католицьких храмах цілої Польщі. Його твори це:

Гурово Ілавецьке – іконостас і поліхромія церкви Воздвиження Чесного Хреста;
Венґожево – намісні ікони й Мандиліон в монастрі Отців Василіян у Венґожеві;
Остре Бардо – ікона Зустріч Мелхіседеха з Авраамом на жертовнику церкви Різдва Пренепорочної Діви Марії;
Вроцлав – іконостас, ікони, хоругви, далматики в катедральному храмі Воздвиження Чесного Хреста Вроцлавсько-Кошалінської Єпархії;
Білий Бір – церква Різдва Пресвятої Богородиці – проєкт храму, іконостас, поліхромія;
Краків – іконостас й ікони в бічній каплиці церкви Воздвиження Чесного Хреста;
Люблін – іконостас семінарійної каплиці в Митрополичій Греко-Католицькій Духовній Семінарії.

Професор Юрій Новосільський похоронений на Раковицькому цвинтарі в Кракові. Над його домовиною, в день похорону, 27 лютого 2011 р., парох Білого Бору, о. Петро Баран, згадуючи художню спадщину покійного – білобірський храм – серед іншого відзначив: «З’явилася свєрідна брама до того, що невидиме — ікона серця, що у відкритому просторі як одинока, неповторна зображує повний і прекрасний іконостас всесвіту…»

* * *

ЦИТАТА:

«Довкола національності Юрія Новосільського наросло багато міфів і непорозумінь. Так насправді небагато знали про його корені й родину. Він сам не полегшував справи, зовсім не відчуваючи потреби однозначних декларацій. (…)А одначе під кінець життя літній маляр молився (і рахував) по-українськи. На Великдень вітав гостей ритуальним Христос Воскресе!, на Різдво співав «Бог предвічний» й інші українські колядки.

Зберіг досконалу пам’ять рідної мови і любив повторювати: «Я тоже українець». Це й не дивно — чим людина старіша, тим меншу владу над нею мають обставини, яким вона підпорядкована у цьому періоді життя, коли виборює своє місце, а тим сильніше відкликається душа».

Кристина Черні, біограф Юрія Новосільського

(Український Тиждень, 19 липня 2011 р.)