Trzydzieści lat temu, 24 sierpnia 1991 r. ukraiński parlament (wówczas była to Rada Najwyższa Ukraińskiej SRR) przyjął deklarację niepodległości – Акт Проголошення Незалежності України.
W dokumencie, w bardzo zwięzłej formie jest mowa o zasadach samostanowienia, demokracji, niezależności i pierwszeństwie prawa ukraińskiego nad prawem sowieckim. Ustawa została przyjęta po zamachu stanu, który miał miejsce w Moskwie 19 sierpnia 1991 r. Przeszła ona 321 głosami za, 2 przeciw i 6 wstrzymującymi się.
1 grudnia 1991 r. w Ukrainie odbyło się referendum, w którym na pytanie „Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?” (Czy jest Pani/Pan za przyjęciem aktu ogłoszenia niepodległości Ukrainy?), tak odpowiedziało 28 mln 804 tys. Ukraińców (90,32% biorących udział w referendum). Pierwszym prezydentem niepodległej Ukrainy został Leonid Krawczuk.
Już następnego dnia, 2 grudnia, niepodległość Ukrainy uznały Polska i Kanada, 4 grudnia – Litwa i Łotwa].
Czarno-białe fotografie, wykonane przez bezpośredniego uczestnika wydarzeń, profesora Uniwersytetu Lwowskiego Zenona Borowca, ilustrują szczególną atmosferę wydarzeń w Ukrainie z przed trzydziestu lat. Większość z nich ukazuje epizody z miast i miasteczek Galicji.
Тридцять років
самостійної України
24 серпняминає тридцять років з часу прийняття Верховною Радою України акта проголошення незалежності та утворення самостійної української держави – України й припинення існування УРСР.24 серпня 1991 року в Україні розпочалася нова епоха.
Незалежність України – хроніка 1991 року
Після довгої боротьби за незалежність, український народ оголосив власну державність. З тих пір день 24 серпня став державним святом, а перед країною виникли нові виклики та завдання.
24 серпня 1991 р., після спроби державного перевороту в СРСР, позачергова сесія Верховної Ради Української РСР своєю постановою затвердила «Акт проголошення незалежності України».
1 грудня 1991 року на території колишньої УРСР відбувся референдум про проголошення незалежності України. На питання „Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?” ствердно відповіли 28 мільйонів 804 тисячі українців або 90,32% з тих, хто взяв участь у голосуванні.
Через тиждень після референдуму в Біловезькій пущі під Брестом (Білорусь) відбулася зустріч президента України Леоніда Кравчука, голови Верховної Ради Білорусі Станіслава Шушкевича, президента Російської Федерації Бориса Єльцина. Результатом зустрічі стала офіційна констатація розпаду СРСР та укладення угоди про створення Співдружності незалежних держав.
Вже наступного дня, 2 грудня 1991 р. незалежність України визнали Польща і Канада, 4 грудня – Литва і Латвія. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року пройшов в один день з першими виборами Президента України. До виборчого бюлетеня були включені 6 кандидатів (В’ячеслав Чорновіл (Народний рух України), Левко Лук’яненко (Республіканська партія України), Леопольд Табурянський (Народна партія України), а також самовисуванці: Леонід Кравчук, Володимир Гриньов та Ігор Юхновський), які одноголосно підтримували ідею незалежності України. У результаті голосування Президентом України обрано Леонід Кравчука, за якого віддали голоси 19 млн. 643,6 тис. громадян (61,56% тих, хто взяв участь у голосуванні).Україну визнали у світі, вона стала правонаступницею УРСР і частково СРСР. 22 серпня 1992 року Микола Плав’юк, останній Президент УНР в екзилі (1989-1992), урочисто передав Кравчуку відповідні повноваження та регалії.
bt
0 komentarzy